рус eng укр
в Украине
Національна спілка фотохудожників України
горячая новость:Шановні колеги! Статті, новини, інформацію про події просимо направляти на photospilka@ukr.net
Главная - Новости - Выставки - У Кременчуку відбувся Всеукраїнський конкурс юних фотоаматорів „Ми діти України!”.
| 31 августа 2013

У Кременчуку відбувся Всеукраїнський конкурс юних фотоаматорів „Ми діти України!”.

ПРОТОКОЛ

Всеукраїнського конкурсу юних фотоаматорів „Ми діти України!”

Домашнє завдання.


Фотографія: Пожильцова Поліна, Теплодар, Одеської області „Прощання з дитинством”.

ЖАНР
Старша вікова група:

1 місце: Пожильцова Поліна, Теплодар, Одеської області „Прощання з дитинством”.

2 місце: Єфіменко Ангеліна, Кам’янець Подільський, Хмельницької області „Підеш зі мною?”.

3 місце: Іванько Антон, Теплодар, Одеської області „Самотність”.

Диплом: Мороз Владислав, Вінниця „Радісна мить”.
Диплом: Геналюк Анна, Дубно, Рівненської області „Щасливе дитинство”.

ПОРТРЕТ
Старша вікова група:

1 місце: Касьяненко Анна, Сімферополь, АР Крим „Бабушка”.

2 місце: Собчук Надія, Рівне „Спогади”.
3 місце: Іванько Антон, Теплодар, Одеської області „Посміхнися”.
3 місце за студійний портрет:  Ісмагілова Анастасія, Черкаси „Не здамся”.

Молодша вікова група:

1 місце: Мельникович Оксана, Болехів, Івано-Франківської області „Спогади”.

2 місце: Блонська Уляна, Камянець-Подільський, Хмельницької області „Синьоокий”.
3 місце: Будяк Анна, Суми „Сергій”.

ПЕЙЗАЖ
Старша вікова група:

1 місце: Комаровський Віталій, Вінниця „Вже пора”.

Молодша вікова група:

1 місце: Мельникович Оксана, Болехів, Івано-Франківської області  „Подих зими”.

 

ПОЗАЖАНРОВЕ ФОТО
Старша вікова група:

1 місце: Новицький Юрій, Тернопіль „На пероні”, „Вечірній етюд”.

2 місце: Комаровський Віталій, Вінниця, „Проти системи”.

2 місце: Парипа Христина, Болехів, Івано-Франківської області  „Експромт”.

2 місце: Матвієнко Анастасія, Вишневе, Київської області „Сородичі” (Знято з конкурсу та нагородження як використання чужої роботи, яка була минулого року).

2 місце: Геналюк Анна, Дубно, Рівненської області „Меланхолія”.

 

НАТЮРМОРТ
Старша вікова група:

1 місце: Леон Алла, Черкаси „Незвичайні парфуми”.
2 місце: Ярова Ольга, Черкаси, за дві роботи: „Водяна мозаїка”, „Водяна експресія”.
3 місце: Ісмагілова Анастасія, Черкаси „Сонячний нектар”.

Диплом: Мороз Владислав, Вінниця „Діти сонця”.

 

АРХІТЕКТУРА
Старша вікова група:

1 місце: Мороз Владислав, Вінниця „Святе сяйво”.

2 місце: Матвієнко Анастасія, Вишневе, Київської області „Березень 2013”.

 

Молодша вікова група:

1 місце: Дорошенко Олександра, Суми „Новосели”.
2 місце: Латинська Ірина, Миколаїв „Архітектурний гумор Одеси”.

 

ДРУЗІ ЛЮДИНИ
Старша вікова група:

1 місце: Касьяненко Анна, Симферополь „Ну летите как хотите”.

2 місце: Олексій Коротич, Полтава „Воля”. 
3 місце: Касьяненко Анна, Сімферополь, АР Крим „Поні”.

Диплом: Ярошенко Сергій, Миколаїв „Білочка”.

Диплом: Маковійчук Юрій, Путила, Чернівецька область „Златоєшка”.

Диплом: Мороз Владислав, Вінниця „Спокуса”.

Диплом: Матвієнко Анастасія, Вишневе, Київською області „Заблудилися”.

 

СПОРТИВНИЙ РЕПОРТАЖ
Старша вікова група:

1 місце: Погорілець Василь, Тернопільська область, серія робіт: „Шалений гонщик”, „Трюкач”, „Енергія руху”, „Драйв”.

Молодша вікова група:

1 місце: Юрів Катерина, Болехів, Івано-Франківської області „М'яка посадка”.

 

ПРОТОКОЛ

Всеукраїнського заочного конкурсу юних фотоаматорів „Ми діти України!”


Старша вікова група:
1 місце: Матвіюк Олег, Луцьк, за роботи: „Гра з тінню”, „Сірий ранок, сіра миш”, „Дзеркало душі”, „В очікуванні дива”.

 

2 місце: Єфименко Ангеліна, Хмельницький, за роботи: „Підеш зі мною?”, „Тополі”, „Запорожець”, „Чекання весни”.

 

3 місце: Третяк Богдан, Луцьк, , за роботи: „Незнайомка”, „Вокзал надій”.

 

Диплом: Роднова Аліса, Сімферополь „Подарунок мамі”.


Молодша вікова група:

1місце: Новікова Аліна, Кіровськ, Луганська область „Народжені літати”.

 


 

ПРОТОКОЛ

Всеукраїнського Бліц конкурсу юних фотоаматорів „Ми діти України!”

 

 


1 місце: Дорошенко Олександра, Суми.

 

2 місце: Маковійчук Юрій, Путила, Чернівецька область.

 

3 місце: Латинська Ірина, Миколаїв.

 

  22-25 серпня в таборі «Зоряний»  відбувся Міжнародний фестиваль дитячого кіно та телебачення «Веселка» і Всеукраїнський конкурс юних фотоаматорів «Ми – діти України»

2013-10-06_113341.jpg


З 22 по 25 серпня 2013р. в м. Кременчуці на базі Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Зоряний» були проведені Міжнародний фестиваль дитячого кіно та телебачення «Веселка» та Всеукраїнський конкурс юних фотоаматорів «Ми – діти України». На фотоконкурс прибуло 16 фотостудій із 16 областей України та АР Крим (загалом 45 учасників: 30 дітей та 15 керівників). Свої відеороботи презентувало 20 відеостудій із 12 областей та АР Крим (26 учасників: 15 дітей та 11 керівників). Крім того в заочному конкурсі взяли участь 4 фотостудії з 4 областей України. На суд журі було представлено 70 відеофільмів в різних номінаціях. Юні фотографи презентували  110 фоторобіт і ще 68 на бліц-конкурс «Ми – діти України». Загальна кількість учасників разом з запрошеними, гостями, організаторами, членами журі та керівниками складала 83 особи. Організаторами фестивалю виступили Міністерство освіти і науки України, Український державний Центр позашкільної освіти, Полтавський обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді, Кременчуцький міський центр позашкільної освіти, а також Дитяча Громадська Організація «Творчий світ дитини». Привітальні слова проголосили завідуючий відділом Українського Державного центру позашкільної освіти Волик Іван Анатолійович, та методист полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді Козирод Ольга Геннадіївна.
У програму фестивалю входила також культурна програма, а саме екскурсія по Кременчуку, прогулянка на катері по Дніпру, перегляд художніх фільмів, творчі зустрічі з відомими українськими фотохудожниками: членом НСФУ зам. головного редактора журналу PHOTOGRAPHER м. Київ - Жиліним Олександром Борисовичем, та головою НСФУ заслуженим працівником культури України, членом Національних спілок фотохудожників та журналістів України - Едуардом Миколайовичем Странадко (м. Полтава).
 
Олександр Жилін:
- Потрібно частіше знімати своїх батьків, своїх родичів, бо вони скоро відійдуть, а так навіки залишаться у роботах своїх дітей. Початківці вважають, що от я куплю все профі, поїду в Крим, понаклацую там квіточок, рослинок і все, а потрібно брати той фотик в школу та знімати своїх однокласників, дівчат. Бо скоро все закінчиться, вони закінчать школу, та в них буде на згадку кілька фотографій, адже ми змінюємось, а ті квіточки так і залишаться нікому не потрібні. Розумієте? Головне знімати ті події, які ніколи вже можуть не повторитися, це цікаво, корисно і буде приємно потім переглянути.
Особисто я надаю перевагу так би мовити тепер старомодній класичній чорно-білій фотографії („брессоновські” фото). Це жанр, над яким потрібно замислитись, відчути та зрозуміти, що відбувається в кадрі. Найголовніше, щоб роботи були довершені композиційно, на відміну від думки деяких нових тверджень. Від законів композиції ми нікуди не дінемось, бо саме так побудоване наше око.
Найголовніше – потрібно спочатку оволодіти елементарною технікою.
 
Едуард Странадко:
-    Фотоконкурс, що проходить зараз, відкриває нових фотографів - це наша майбутня зміна, він показує, чи буде після нас життя, наскільки талановиті діти приходять на наше місце. Знаю, що кожен викладач виховує своїх вихованців дещо схожими на себе, на свій стиль фотографування, але саме таким шляхом він передає своє вміння, свій досвід.  І відповідно у талановитого вчителя й діточки стануть не менш розвиненими та вмілими ніж наставник.
А щодо нестачі грошей на фототехніку, раджу брати фотоапарати, як кошенят з других та третіх рук. Він для вас підійшов, він мурчить, він ваш… все! Головне, щоб після зйомки очима відразу перейшли до зйомки на той фотоапарат, який дійсно вам подобається.
Ще порада: ми виходимо на вулицю знімати кадри, а повинні виходити шукати історії…


Незмінним організатором Міжнародного фестивалю дитячого кіно та телебачення «Веселка» і Всеукраїнського конкурсу юних фотоаматорів «Ми – діти України» вже вкотре виступає Кременчуцький Міський Центр Позашкільної Освіти. Про це більш конкретніше  розповів Костянтин Андрійович Холодняк:
-    В 90-ті роки дитячий відеоконкурс «Райдуга» проходив в місті Чернігові, але потім перестав діяти… І тому я, як член Національної спілки кінематографістів України, який дійсно переживає за розвиток дитячого кіно, звернувся до нового директора Всеукраїнського Державного центру позашкільної освіти Ткачука Віталія Володимировича з пропозицією відродити дитячий кінофестиваль та проводити його в Кременчуці. Директор згодився і відповідно відеоконкурс ми назвали «Веселка». З 2002 року ми проводимо цей кінофестиваль у Кременчуці на базі  Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку «Зоряний». Лише один раз за 12 років фестиваль проходив у Скадовську Херсонської області, але там ми також приймали досить активну участь в організації фестивалю.

Інтерв’ю з Олександром Жиліним

- Скажіть будь ласка, які Ваші враження від конкурсу і чи сподобалося Вам бути головою журі вже скільки років?

- Бути головою журі – це більше відповідальності, ніж уподобань, бо дуже часто доводиться вирішувати компромісні питання. Добре, що зараз у нас членів журі не багато, адже коли їх 3 чи 5, то знайти компроміс досить складно.

- Але в кожного своя думка, тому які фотографії подобаються більше Вам?

- Особисто я надаю перевагу так би мовити тепер старомодній класичній чорно-білій фотографії („брессоновські” фото). Це жанр, над яким потрібно замислитись, відчути та зрозуміти, що відбувається в кадрі. Найголовніше, щоб роботи були довершені композиційно, на відміну від думки деяких нових тверджень. Від законів композиції ми нікуди не дінемось, бо саме так побудоване наше око.

- Серед робіт нашого конкурсу, є такі, що просто Вас звели на нівець, підкорили?

- Я не можу сказати, що просто «звели на нівець», але сподобалися фотографії з циклу «Гра з тінню» Олега Матвіюка з Луцька. Чудова робота, до речі, але вони не змогли приїхати. В принципі я маю ностальгію за учасниками, які вже переросли вік учасників нашого конкурсу, але мали талант до фотографії. Головне, щоб серед турбот дорослого життя вони не згубили свій дар, та розвивалися далі. Були чудові учасники з Криму, фотостудія «Ми» з м.Суми, мені подобається Олександра Дорошенко, вона має таке «снайперське око». Вже має своє авторське бачення. Дуже хочеться, щоб вона і надалі розвивала в собі цей талант.

- Скажіть, будь ласка, а які фото Ви навпаки не рекомендуєте виставляти на конкурс, які не подобаються  Вам в першу чергу?

- Як писав П. Яцик українці дуже емоційні, тому їх можна купити на блискучу мішуру,  вразити яскравою підробкою, що переходить з студії в студію і т. д. Найгірше, коли забувають, що таке душа. Сучасна ідеологія деградує в напрямку матеріалізму. Це ідеологія смерті, коли починають дивитися на тіло, а не на душу. Коли дівчата починають переймати культ фальшивої краси.

Є різні типи сприйняття образів, тому для мене зображення ніби говорить. Хоча є також кінестетики та візували, кожен сприймає фото по-своєму. Я не люблю нереальні фото, на яких зображена стандартна заштампована брошура??. Треба шукати щось оригінальне, бо схід і захід сонця вже ніби притерся і це проблема для сучасних фотографів. Я більше надаю увагу формам ніж кольору.

- Як я зрозуміла, Ви надаєте превагу новим оригінальним фото. Отже, що Ви порадили б початківцям?

- Найголовніше – це починати нове, лише тоді, коли оволодієте старим. Коли вже є набуті вміння. Не можна зробити чудову скульптуру з мармуру, коли не можеш ще тримати в руках молоток. Потрібно спочатку оволодіти елементарною технікою. Я взагалі раджу перший рік знімати лише чорно-білим, задля освоєння почуття графіки. Найголовніше займатися аналізом та самоаналізом, що притаманний далеко не кожному. Лише коли первинний запал відійде, тільки тоді можна критично оцінити свої роботи, а так нехай вони краще кілька тижнів, а то й місяців полежать у шухлядці. Потрібно побільше звертатися до класиків, аналізувати їхні роботи і тоді у себе може вийти щось дійсно гідне, достойне. Бо вже знатимеш пріоритети та класику жанру. Головне знайти в цьому світі розумного талановитого наставника, якого навіть можеш не знати особисто і не обов’язково він повинен мати персональні виставки, а просто відчуття композиції та смаку.

- А чи не плануєте Ви взяти когось собі в учні?

- Як говорив Олександр Лапін «Фотокритик не може бути фотографом.»

-  З чого починали взагалі Ви?

- Це досить приємні спогади. Все почалося з Фотоапарата «Смена» в 7 класі.

- Як Ви ставитесь до людей у кадрі?

- Просто всі мають людський бар’єр, настороженість до погляду чи чужих очей. А фотоапарат, ніби велике око, тому в кадрі людська міміка ніби кам’яніє. Найкраще робити неочікувані репортажні фотографії.

- Яка для Вас найкраща модель?

На мою думку перш за все – порядна!

- А чи знімали Ви колись за своє життя професійних моделей?

- Ні, бо вони, як і інші працівники модельної індустрії досить прив’язані до класичних шаблонів. Взагалі на мою думку жінок повинні фотографувати чоловіки, а чоловіків, все ж жінки, кількість яких серед професійних фотографів збільшується.

- Що Ви хотіли б порадити вісім фотографам та початківцям?

Нажаль, ніхто в житті не допоможе, потрібно самому вміти себе подати, не сидіти склавши руки. Треба розвиватися, працювати з учнями та вчителями, співпрацювати з пресою а мати найголовніше свою харизму та світобачення.

Інтерв’ю з Едуардом Странадком:

(Олександр Жилін був присутнім і теж активно підключився до розмови)

-                       Фотоконкурс, що проходить зараз, відкриває нових фотографів - це наша майбутня зміна, він показує, чи буде після нас життя, наскільки талановиті діти приходять на наше місце. Знаю, що кожен викладач виховує своїх вихованців дещо схожими на себе, на свій стиль фотографування, але саме таким шляхом він передає своє вміння, свій досвід.  І відповідно у талановитого вчителя й діточки стануть не менш розвиненими та вмілими ніж наставник.

- Відповідно до цього виникає питання, отже чи є гідна зміна фотографів у нашій країні -  нове покоління. Адже роботи представлені на конкурс майже з усіх куточків нашої держави?

ЕС: - Все ж я очікував кращого та сподівався побачити більш професійних учасників. Також засмучує той факт, що автори найталановитіших робіт не змогли прибути до нас на конкурс, а лише надіслали свої геніальні роботи. Яскравим прикладом цього є учасник з Луцька, який надіслав серію своїх робіт на тему «Гра з тінню». Нажаль вони не прибули за браком коштів, але якщо ми могли б, то надали йому Гран-Прі, а так все втрачено.

- Судячи з Вашої реакції Ви сильно жалкуєте, що хлопчик не зміг приїхати, бо його роботи досить гарні?

ОЖ: - Судячи з того, що ми зараз розглядаємо, то він дійсно обдарований хлопчик. У нього хороші роботи і що найголовніше не схожі на манеру його викладача. Бо навчатися у викладача і мати свою манеру фотографування – це дуже важливо, у нього тепер уже є своя думка світосприйняття.

- Безперечно, що цей хлопчик Вас вразив, але скажіть, хто з нинішніх учасників Вам дійсно сподобався?

ОЖ: - Звичайно це можна побачити по результатах конкурсу, бо всі ті, хто нам припав до душі, стали переможцями та отримали нагороду.

ЕС: - Всі, але мабуть за винятком пейзажу. Адже в цьому році пейзаж взагалі не пройшов. Це наче давати початківцю малювати аквареллю, адже акварель – це найскладніша техніка. Це вже просто вищий пілотаж для майстрів з досвідом. Бо дітям дають пейзаж, вони на ньому ламають свої творчі зуби, а потім на конкурс приходять сотні фотографій, з яких ми можемо буквально вибрати дві чи три.

- Судячи з Ваших слів, пейзажі були представлені на нашому конкурсі досить непрофесійно?

ОЖ: - В цьому році на пейзажах ми були досить розчаровані. Головне знімати те, що навколо нас. Найголовніше для викладачів – це показати, що не потрібно їхати в гори для зйомок, а досить вийти на своє подвір’я. Потрібно частіше знімати своїх батьків, своїх родичів, бо вони скоро відійдуть, а так навіки залишаться у роботах своїх дітей. Початківці вважають, що от я куплю все профі, поїду в Крим, понаклацую там тих квіточок, рослинок і все, а потрібно брати той фотик в школу і знімати своїх однокласників, дівчат. Бо скоро все те закінчиться, вони закінчать школу, а так у них буде на згадку кількість фотографій, бо ми змінюємося. А так у них фоток не буде, а ті квіточки так і залишаться нікому не потрібні. Розумієте? Головне знімати ті події, які ніколи вже можуть не повторитися, це цікаво, корисно і буде приємно потім переглянути.

- Мене вразив Ваш досить людяний фактор відношення до теми фото. І виникло можливо безглузде запитання, але яким фотокамерам ви надаєте більшу перевагу, професійним, з великими об’єктивами, чи більш звичайним, навіть у телефоні?

ЕС: - У випадку з дитячим конкурсом не можливо судити про професійність, адже як ми знаємо, не всі обдаровані діти мають можливість та кошти на придбання професійних фотоапаратів. У деяких випадках діти не мають грошей і на хліб, або у кого вже є мобілка, той вважається фотографом. Всі рівні і в них не менше таланту, ніж у тих багатих дітей. Нажаль ми не можемо надавати гуртківцям фотоапарати, як це було раніше, за часів мого викладання на, і це досить гірко, але я сподіваюся, що справжні таланти себе покажуть і вони вийдуть в люди.

- Якщо ми вже зачепили тему мобільного фото, то що Ви порадите фотографам даного жанру?

ОЖ: - Потрібно знімати очима! Чим більше людина знімає очима, тим більше йому хочеться потім зняти це на плівку.

ЕС: - якщо це мобільний, то можна знімати мобільним, зараз вони досить пристойно фотографують. Навіть є конкурси мобільного фото та кіно.

- Кожен з чогось починав, з чого починали Ви?

ЕС: - Я свого часу перейняв це захоплення у свого дядька, він досить непогано фотографував. Мене захопило те, як він проявляв свої фото у темній комірчині. Це було ніби магія, але зараз, з приходом цифрової техники,  це зникло.

Мені свого часу потрібно було емігрувати до Америки, тому я почав знімати все на згадку, улюблені куточки рідного міста, людей.

А щодо нестачі грошей на фототехніку, раджу брати фотоапарати, як кошенят з других та третіх рук. Він для вас підійшов, він мурчить, він ваш… все! Головне, щоб після зйомки очима відразу перейшли до зйомки на той фотоапарат, який дійсно вам подобається.

- Всім нам відомо, що також існує сезонний тип фотографії. Який більше подобається кожному з Вас?

ЕС: - Взимку я взагалі не знімаю. У мене дуже починають мерзнути руки, тому я надаю перевагу весні. Коли все прокидається, відроджується життя.

ОЖ: - А для мене все ж краще всього осінь - це задоволення від кольору, але також і весна.

ЕС: - Взагалі люди більше весною прокидаються. Наші люди досить цікаві, у них все відбувається так – навесні посадили городину, і ніби засинають. Влітку їм жарко, вони заклопотані, або відпочивають. З настанням осені знову повертаються до життя, а буває, що та городина пов’яла, ту картоплю покрали, тому це також цікавий період… Я як усі, літо відпочив, а потім - о Боже! - рік пропустив, життя минає! Тобто цикл сільхозробітника та фотографа досить схожий.

- На цьому конкурсі багато творчих людей, які оточують нас…

ОЖ: - А я також доповню, що дуже люблю надприродні явища на знімку. Це такі нереальні кадри нам природа сама дає ніби прямо в руки! Просто місто, воно не цікаве, а тут насипало пів метра снігу і як пробираються люди в ньому – оце колорит, оце цікаво, це ніби магія, то є кадри, то клас, то життя! Або отак дивишся просто на місто, а воно зелене, яка то гидотна, яка то застигла музика Поплавського і раптом упав туман – ось воно, кадри. Ото щастя, які драпіровки нам безплатно дає природа!!! Несамовитий режисер – ПРИРОДА.

ЕС: - А можливо ми робимо трошки й не так, ми виходимо знімати кадри, а повинні виходити шукати історії…

ОЖ: - Можна не любити росіян, але саме там найбільше і розвивається документальна зйомка. А в нас люди навіть не розуміють, що таке документалістика. Ось до чого я закликаю звернути увагу. Це те про що вже говорилося – це знімати вдома, батьків, у класі…

Найголовніше, щоб на фотографії була душа, енергетика, емоції.

ЕС: - Насправді українські фотографії цінуються за свою поетичність, щирість, тому потрібно цього не втрачати. «Бери вершину, матимеш середину» казав наш філософ Григорій Сковорода, тому потрібно прагнути добитися найбільших висот.

Надія КУПЕНКО

 

 

 


 

 

 




  Коментарии (6)
 1 
Написал(а) Странадко Едуард, в 09:39 31.08.2013
Головне питання в очах членів журі було: "Чи є у нас зміна"? Відповідь - "Так"!
 2 
Написал(а) Говорухина Наталья, в 10:39 31.08.2013
Не знаю где как, но в Сумах, очень сильные детки. :zzz
 3 
Написал(а) Странадко Едуард, в 21:22 31.08.2013
були з 17-ти областей цього разу
 4 
Написал(а) Тимошенко Виктория, в 22:09 31.08.2013
Отдельные поздравления юным сумчанкам Сашеньке Дорошенко и Ане Будяк за занятые призовые места! Так же выражаем надежду, что и их руководитель Любовь Беспалая наконец-то будет отмечена вступлением в НСФХУ..
 5 
Написал(а) Говорухина Наталья, в 22:37 31.08.2013
Да, Люба Беспалая несомненно заслуживает єтого. Присоединяюсь к поздравлениям! :roll
 6 
Написал(а) Странадко Едуард, в 00:09 01.09.2013
Зараз думаю, що треба було давати Гран-прі за „Прощання з дитинством”.
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять коментарии.
Пожалуйста зарегистрируйтесь или войдите в ваш аккаунт.


123