рус eng укр
в Украине
Національна спілка фотохудожників України
горячая новость:Шановні колеги! З Днем фотографа!
Главная - Новости - Выставки - «Мелодія смутної радості» львівської фотомисткині Наталії Ратушної
| 17 июля 2017

«Мелодія смутної радості» львівської фотомисткині Наталії Ратушної

                       «Мелодія смутної радості»
Так називається нова фотовиставка відомої львівської фотомисткині Наталії Ратушної, у якій для підсилення емоційної виразності фотографій використано малюнок.
 Через призму її об’єктиву глядач уже мав нагоду споглядати красу рідного краю, жіночу  красу, куточки дикої природи, спотворений людиною Чорнобиль, обличчя воїнів, які нині захищають Україну… У її світлинах динамічно пульсує життя і тонко звучить мелодія  фантастичного творення. 
Нова фотовиставка Наталії Ратушної – це короткі замальовки мовою фото, метафорична образність, яка передає парадоксальні життєві ситуації, іноді здається, що непоєднувані, але які несуть свою образну сутність. Фотограф фокусує мінливості часу, де завжди є людина з її емоціями і цього разу для підсилення цих емоцій використано малюнок – як противагу документалізму. Цим художнім засобом автор акцентує увагу на задумі-ідеї.
Фотограф намагається своїми зображальними засобами заглянути в сутність людини і розкрити її красу, пізнати щось сокровенне. "Мене не цікавить документувати те, що відбувається, - каже фотомисткиня. -  Набагато цікавіше проникнути всередину людей, тому з’явилася ідея розказувати короткі історії методом абстракції». Наталія Ратушна вважає, що таким способом можна більше наблизитися до реальності.

Ось сюжети: рвучкий вітер подув зненацька, настирливо і перетворив небо у покривало – сіре і небезпечне; десь у темряві заблукав  самітник, а тут  - якась потвора з головою чи то людини, чи риби, чи з обома відразу…  «Образ цієї потвори мені явився у сні, – розповідає фотограф. -  У неї було дві голови: одна – схожа на людську, друга – на риб’ячу. Навіть голос у потвори був людський. Вона вдень жила з людьми, а вночі поверталася до моря, де й перебувала до ранку… Часом я думала: а, може, то душа ЛЮДИНИ, яка шукає глибини своєї душі, шукає спокою, щастя і не може знайти у цьому швидко пульсуючому ритмі життя?

А ще її фотокамера може зануритись у фантастичні образи, у тривожні сюжети, щоб переконатись, що не такі уже вони тривожні й страшні, у чорно-білу гаму речей, які вміють говорити, а відсутність зображення обличчя фотографованої жінки спонукає глядача бути співучасником твору, «домалювати» його своєю фантазією.

Йосип Марухняк




  Ваш коментарий будет первым
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять коментарии.
Пожалуйста зарегистрируйтесь или войдите в ваш аккаунт.