рус eng укр
в Украине
Національна спілка фотохудожників України
горячая новость:Шановні колеги! Фотографії на китайську виставку-конкурс, присвячену коням, прохання надсилати на photospilka@ukr.net
Главная - Персона - Ярема Проців – член Спілки фотохудожників України, заслужений майстер Міжнародної федерації фотомистецтва, відомий на Прикарпатті портретист.
| 24 декабря 2017

Ярема Проців – член Спілки фотохудожників України, заслужений майстер Міжнародної федерації фотомистецтва, відомий на Прикарпатті портретист.

Буває, похвалю красивий чи оригінальний знімок якогось фотомайстра, і чую у відповідь: «Це не дивно, адже у нього/неї – такий дорогий фотоапарат». Тим, хто вважає, що мистецька цінність фото залежить від вартості знімального обладнання, мені так і кортить дати в руки найкрутішу фотокамеру і відправити о четвертій годині ранку на Коломийське озеро. Хай спробують сфотографувати його так, як це робить Ярема Проців.

Йшла в Косівський музей народного мистецтва і побуту Гуцульщини на відкриття виставки фотопейзажів невідомого мені коломиянина зі скептичним настроєм. Ну що такого незвичайного зможу на ній побачити? Інтернет щохвилини поповнюється неймовірно красивими і оригінальними фотознімками. Їх мільйони. У цій фотомозаїці всесвітнього масштабу важко виділитися, вразити, запам’ятатися. Яремі Проціву це вдається.

В Україні і світі його знають і високо цінують як портретиста. Найбільше творчих здобутків, нагород і премій митець отримав саме у цій царині. «Ви би бачили його «іконостас» – скільки там міжнародних нагород, -- сказав друг фотомитця, художник, скульптор і поет Василь Андрушко. – Ну чого ти махаєш рукою?» – звернувся уже до Яреми Проціва, коли той жестом спробував зупинити хвалебні слова на свою адресу.

Один з найуспішніших проектів, а для Яреми Проціва – знаковий і найулюбленіший, – серія портретів у стилі Пікассо.
«Я два роки працював над нею, – розповів фотохудожник косів’янам. – Не копіював. Це моя інтерпретація творчості Пікассо, так званого блакитного періоду. Зняв вісім портретів, але до серії увійшли тільки сім. Всі дивуються, коли дізнаються, що на них зображена одна людина. На якомусь фото вона виглядає на 20 років, на іншому здається, що їй 45-50. Моделлю була дуже відома художниця Тетяна Павлик – одна з найкращих акварелісток, я вважаю. З творчими людьми мені дуже легко працювати. Утворюється міцний тандем, вони розуміють, куди і для чого ми йдемо. Це дуже важливо».

Цікаво, що Ярема Проців за фахом – музикант. Але понад 40 років займається фотомистецтвом. На відкритті своєї виставки у Косові він згадав фразу відомого поета Михайла Свєтлова: «Зазвичай, якщо людині не вдається якась справа, вона може зайнятися іншою. Тільки у талановитої немає вибору».

Того дня у музей прийшли студенти Косівського училища прикладного і декоративного мистецтва і гуртківці районного центру дитячої творчості. Їм дуже пощастило, бо почули багато цікавого і важливого, чого, буває, за все життя не дізнаєшся і не зрозумієш.

«Бажаю вам дуже полюбити те, що ви робите, – звернувся до молоді Ярема Проців. – Бажаю вам захворіти цим у доброму розумінні цього слова, як я у свій час. А «хворію» з шести років, відтоді, коли хресний тато, професійний фотограф, подарував мені фотоапарат. Якщо ти надзвичайно любиш якусь справу, це ніколи не буває тяжко, це ніколи не буває нудно, ти робиш – і кайфуєш, кайфуєш. Не стільки від результату, скільки від самого процесу. Талант мучить людину. Вона хоче робити тільки це, і ніщо інше, інакше не буде щасливою».

А ще молодь мала зрозуміти, що талант – це не лише інтуїтивне і наосліп намацування нового шляху, а щоденна праця і самовдосконалення. З’ясувалося, що Ярема Проців постійно спілкується з обдарованими і творчими людьми (живописцями, скульпторами, літераторами), очолює Коломийську асоціацію митців. Він знає усіх художників Львівщини і Прикарпаття, з багатьма дружить, буває у їхніх майстернях, спостерігає, як вони пишуть картини, розпитує, цікавиться. Звідси – знання композиції, колористики та інші. «Будь-яке навчання, пов’язане з творчістю, дає інше бачення світу – своєрідне, суб’єктивне», -- переконаний Ярема Проців.

Талановиті фотографи знімають не тільки улюблені теми, а й усе цікаве, що трапляється на їхньому шляху. Здається, що й очі в них функціонують по-іншому. Там, де ми байдуже ковзаємо поглядом, вони роблять неймовірні кадри. Це унікальний дар.

П’ять років тому Ярема Проців вперше навів об’єктив фотоапарата на Коломийське озеро – і пропав. Це було кохання з першого погляду. Відтоді навідується сюди, як тільки з’являються нагода і час. Для всіх це звичайна водойма, а для нього озеро, наче японська гейша – красиве, інтригуюче, нерозгадане. Не здивуюся, якщо він з ним розмовляє.

«Приходжу туди, а там кожного разу все по-інакшому, -- помітив Ярема Проців. – Я більше отримував задоволення не від результату, а від самого процесу зйомки. Це -- «найсмачніше», хоча ти змерз, холодно, вогко, руки відмерзають (у рукавицях з фотоапаратом не попрацюєш). Ще й той ровер за собою тягаєш. Але… П’ять років минуло, а я далі бігаю на те озеро. Дружина будить мене о четвертій ранку зі словами: «Яремо, прокидайся. Тумани, тумани!».
Тут потрібне пояснення. Справа в тому, що фотомитець здебільшого знімає озеро, коли воно оповите флером білої мли.

Туман – загадкове і містичне природнє явище. Лінії горизонту немає. Пейзаж ніби стискається, гусне, набуває камерного вигляду. Зникають відчуття простору, відстані, швидкості, минулого і майбутнього. Молочна мла розмиває контури, приховує великі і малі деталі. На фотопейзажах Яреми Проціва важко визначити – це ще ранок чи вже вечір? Здається, час завмер, природа поставила день і життя на паузу, каже: не спіши, зупинись, подумай.

«Якось я спілкувалася з художником з Чернігова, -- пригадала завідувач музею Вікторія Яремин. – Він мене запитав, що найважливіше в пейзажі. Я висловила ряд припущень. Він їх відкинув і сказав, що найголовніше – передати настрій. Дивлюся на фотокартини Яреми Проціва і відчуваю спокій».

Слова «спокій», «меланхолія», мені навіть пригадалося англійське – «сплін», того дня часто звучали у виставковій залі. Всі зауважували, що саме такі відчуття виникають від споглядання пейзажів Яреми Проціва.

«Я дуже люблю лаконічність, ненавантаженість, спокій. У мене на портретах ніхто ніколи не посміхається. У мене всі сумні. Ну, я такий», -- стиснув плечима Ярема Проців.
«Це не просто фотографії, а творчі роботи, які концентрують у собі і композицію, і колір, і баланс, викликають музичну чи літературну асоціацію з відомими творами», -- зауважив художник, викладач Косівського училища ПДМ Роман Лучук.

На відкритті виставки Яреми Проціва у Косівському музеї був цікавий момент. Розмова стала схожою на номер ілюзіоніста, коли той витягає з циліндра яскраву хустинку, а за нею тягнеться друга, відтак третя, і кінця цьому не видно. Тільки тут були не яскраві клаптики, а спогади та асоціації.

«Сьогодні зранку я допомагав розвішувати фотокартини Яреми Проціва, і у моїй голові постійно звучала спокійна музика в мінорі, -- сказав науковий працівник Косівського музею Юрій Джуранюк. – Я пригадав знаменитого литовського музиканта і художника Чюрльоніса. Він писав одночасно – картини і музику. Ця виставка, сюжети пейзажів перегукуються з його мистецтвом на якомусь філософському, підсвідомому рівні».

«А ви знаєте, я був у музеї Чюрльоніса у Каунасі. Після цього «захворів» його творчістю, -- зізнався Ярема Проців. -- У музеї продавали платівки з його музикою і каталог живописних робіт. Я просто гортав сторінки каталогу і слухав музику. Пам’ятаю, там були шум моря, лісу. Я був захоплений, подумав: я теж так хочу. Це був 1984 рік».

Тему Чюрльоніса несподівано підхопив і продовжив Василь Андрушко. Він розповів, що у Коломиї живе правнучка литовського митця -- Номеда Чюрльоніте, також художниця. Вона вийшла заміж за українця і поміняла Вільнюс на Коломию. Їй подобається тут жити.

І нарешті – остання «хустинка»-асоціація. Нагадаю, що Ярема Проців за фахом – музикант. Знаєте, на якому інструменті він грає? На віолончелі. Я подумала, що якби хтось захотів написати і зіграти музичну ілюстрацію туману, то віолончель, з її тягучим, в’язким, тривожним звучанням, підійшла би для цього якнайкраще.

Аліса МУДРИЦЬКА.

Ярема Проців – член Спілки фотохудожників України, заслужений майстер Міжнародної федерації фотомистецтва, відомий на Прикарпатті портретист. Учасник міжнародних фотосалонів у Австрії, Англії, Аргентині, Бельгії, Болгарії, Бразилії, Гонконгу, Голландії, Данії, Іспанії, Італії, Канаді, Німеччині, Франції, Сінгапурі, Туреччині, Росії та Японії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях Канади й України, у фондах фотоасоціації Валенсії і Сарагоси (Іспанія) і Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського.




  Ваш коментарий будет первым
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять коментарии.
Пожалуйста зарегистрируйтесь или войдите в ваш аккаунт.