рус eng укр
в Украине
Национальный союз
фотохудожников Украины
горячая новость:Шановні колеги! Атака на сайт триває, щоденно реєструється понад 500 ботів. Вибачте за незручності.
Главная - Статьи - Статті Романа Барана
| 17 ноября 2015

Статті Романа Барана

БІОГРАФІЯ  ОБЛИЧЧЯ (ч.1)

Досить часто сучасні фотомитці для виразнішого психологічного ефекту подають зображення тільки фрагменту обличчя. Такий варіант виправданий при портретуванні чоловіків. Абстрагуючись від окремих деталей, око фотомитця, а потім і глядача, зупиняється на головному акценті обличчя. Портретисти знають, що найбільш промовистими є очі, ніс і губи. Особливо губи. З роками людина усвідомлює, що очі це дзеркало душі, тому інколи старається підправити природу, артистично зіграти кращу роль, ніж подаровано їй генетичним кодом. Певні індивідууми після тридцятки прекрасно грають ту роль, яку собі вибрали. Тому фізіогномісти і психологи більшу увагу звертають на губи. 0, тут нічого не підробиш, нічого не сховаєш, ніяк не підіграєш. Губи розкажуть про характер більше, ніж біографія, точніше, ніж історія хворобиОчі з роками втомлюються, губи до смерті несуть на собі вантаж пристрастей людських. Портретист уміє прочитати на губах і зубах таку масу інформації про людину, що, мабуть, потрібна спеціальна постанова про заборону розголошення особистих таємниць.

В часи розквіту соцреалізму фотомитцям забороняли фрагментарне компонування обличчя, називаючи таку техніку трепанацією і різанням по живому. Автор діставав етикетку формаліста і роботи його не експонувалися.

Мало хто знав тоді, що піонерами композиційних новацій були француз Надар, а пізніше - фотомитець із площі Пігаль у Парижі Р. Сеско.

Спілкування з видатними французькими імпресіоністами Сезаном, Піссаро, Дега, Ренуаром і особливо Генрі Тулуз-Лотреком надихало талановитих фотомитців на пошуки нових композиційних рішень. Тулуз-Лотрек перший навчив Сеско компонувати портрети і групи людей не традиційно статично, а оригінально, динамічно. Він і дав початок професії компонувальника або, як пізніше їх називали фігуриста. Фігурист займався виключно компонуванням сюжету. Це мусів бути здібний художник, який будував композиції за правилами академічних законів. А фотограф, який не мав мистецької освіти, виконував решту цілком технічної роботи.

Відомий коломийський фотохудожник Кіблер мав такого фігуриста, але приховував цей факт від конкурентів. Фігуристи працювали у певні дні та години. Професія ця тихо вмерла ще у двадцяті роки.

Генрі Тулуз-Лотрек високо цінив портрет, який для нього виконав Сеско і, будучи сам новатором в мистецтві рекламного плакату (знамениті афіші кабаре "Мулен Руж"), презентував фотографу виконану за одну ніч афішу його фотосалону. Афіша знаменитого художника зберігалася до сімдесятих років нашого століття.

ВІЗУАЛЬНА ПСИХОДІАГНОСТИКА (ч.1)

Часто задаю собі питання, чому фотографії людей, які зустрічаються на фотовиставках або вітринах фотосалонів, в газетах, альбомах та журнальних сторінках є натуралістично-документальними, емоційно-ніякими. Рщко-коли з легкою спробою психологічної характеристики.

Поважна фотографічна література не часто торкається цього питання, але підкреслює, що такі відомі фотомитці як Г. Картьє-Брессон, Галсман, Юсуп Карш, їда Kapp і М. Наппельбаум ретельно вивчали психологію, психоаналіз, графологію та хіромантію. Одним словом, шукали ключа для дешифрування людини.

Минулі роки не давали можливості вивчення цих питань українським фотомитцям бо шлях до джерел прикладної психології, графології та психоаналізу був перекритий. Починаючи з початку тридцятих років майже вся література з питань психології, парапсихології і навіть графології носила гриф "секретно" або "для службового використання". Книга академіка Ананьева по графології була заборонена ще у1934 році і тільки тепер діждалася перевидання. KP. Юнг і 3. Фрейд вилучені з бібліотек. Той, хто цікавився питанням людини для своїх творчих потреб, змушений був по піщинках збирати знання в приватних бібліотеках та спілкуванням з видатними психіатрами. Узагальнюючи професійний та життєвий досвід фотопортретиста, пора поділитися своїм уміннямдешифровки людського обличчя.

Необхідно відмітити, що школа українського фотопортретного мистецтва має поважні досягнення в цьому складному жанрі. Слід згадати таких відомих фотомитців як Володимир Репик (Киів), Степан Назаренко (Івано­франківок). Василь Пилип'юк зі своєю серією українських письменників (Львів), Леонід Левіт - автор колекції акторів (Киів) та молодий київський автор Сергій Крилатов. До них можна залучити і І. Вишкіна та Д. Деревичера (Харків і Донецьк), які завдяки своїм визначним вчителям здобули популярність серед митців психологічного портрету. Ще в давні часи людина старалася по зовнішніх даних та поведінці визначити характер особи, її почуття, здібності.

На жаль, багато хто з нас до цих пір недооцінюють всю важливість уміння "читати" і розуміти людську психологію. Таке уміння характеризує нашу загальну культуру. Ще Конфуцій говорив: "Не журись, що люди не знають тебе, журись тим, що ти не знаєш людей".

Нам, фотомитцям, найбільш доступними і необхідними є фізіогноміка, графологія і генетична психологія.

Що закладено в основу схеми сприйняття нами іншої людини? Що найбільш кидається у вічі при зустрічі з іншою людиною? Очевидно, три основні ознаки її зовнішності стать, вік і тип будови тіла. Потім звертаємо увагу на мілкіші деталі форма голови, манера ходити, жестикуляція, форма рук, пальців та інше. Далі йде вивчення міміки обличчя, фізіогноміка, візуальна психодіагностика - бесіда, голос, біографічний матеріал та графологічні методи. Безумовно, вивчення іншої людини потребує від фотомитця розвинути в собі такі якості, як об'єктивність, спостережливість, критичність в оцінках, висока моральність і обережність у використанні фактів, словом, дискретність.

Фотографуємо рівною мірою і чоловіків і жінок. Систематизація соматичних і психологічних відмінностей між жінкою і чоловіком знайшла своє відбиття в різноманітних працях по фізіогноміці і хіромантії. Ми не будемо торкатися цієї наукової піраміди, а тільки згадаємо найбільш цікаві думки відомих філософів.

Ф. Ласаль в своєму трактаті "Ворожба по обличчю" писав, що обличчя чоловіків - це майже квадрат, чоло менше заокруглене, волосся коротше, жорстке, ніс у відношенні чола майже перпендикулярний, ніздрі більш відкриті, рот ширший, губи темніші, голос сильніший. В здібності володіти мімікою свого обличчя жінка, за думкою фізіогномістів, далеко випередила чоловіка. Крім морфологічних вщмналися і морально-психологічні відмінності: чоловік - сильніший, відважніший, великодушніший, справедливіший і розумніший жінки. Жінка - слабша, боязливіша, забобонна, поверхнева і непостійна. Емоційна, сексуальна, в поведінці головним мотивом є сердечний потяг або інстинкт. Жінці притаманна інтуїтивна характеристика людей. Жінка має характер більш відкритий.

В той же час чоловік живе розсудливіше, поведінку будує на грунті логічних доказів, йому притаманне вужче і критичніше ставлення до людей. Характер у нього більш замкнутий. Високий рівень саморегуляції жіночого організму є причиною їх довголіття. Загальновідомо, що жінки живуть на 10-12 років довше чоловік. Дослідники стверджують, що найстійкішими у чоловіків виявилися такі риси, як інтелектуальні запотребування, зміна настрою, готовність примирення з невдачею. Високий рівень бажань у жінок - наполегливість, естетичний смак, життєрадісність, бажання дійти до меж можливого. Не треба бути дуже уважним спостерігачем, аби зауважити на обличчі та манері ходити людини сліди прожитихліт. Роки міняють всі частини тіла, але найпомітніші зміни на обличчі. Тканина, з якої побудоване обличчя, з часом міняє і форму, і величину, і пружність, і колір. Відомий в минулому знавець фізіогномічних систем І. Бурдогтак писав про обличчя різних поколінь. В дитинстві обличчя коротке і широке, чоло виступає, щоки без зморшок, шкіра м'яка і рожева, округлість обрису надають дитячому віку веселість і граціозність. При підростанні обличчя змінюється. У хлопців починається ріст лицевих кісток, ніс витягується, на щоках з'являються лінії, на підборідді і боках щік з'яляється волосся. Дівчата зберігають ще деякий час граціозну форму дитинства. В зрілому віці риси обличчя увиразнюються і поглиблюються. Домінуючі, пережиті почуття залишають відчутні сліди, спочатку легкі, минущі, з часом вони стають глибшими і, накінець, залишаються домінуючими. У віці біля тридцяти років риси обличчя, продовжуючи свій розвиток, стають менш рухливими, але зате більш характерними. Психологи, фізіогномісти і фотомитці вважають цей "вік Христа" найцікавішим для вивчення, аналізу, і відтворення. У жінок зароджується "бальзаковий вік", найбільш зрілий, елегантний, гріховний і солодкий.

Фотомитець повинен знати, що кожний вік залишає свій відбиток, свої прояви на обличчі. Згадайте знаменитий "Портрет Доріана Грея" англійського письменника. А ось що сказав про цей процес фізіогноміст Ф. Лассаль: "Кожний духовний порив або пристрасть через посередництво нервів передається одному чи іншому м'язові обличчя, котрий і отримує відповідне напруження. Якщо, таким чином, нас частіше від інших полонила якась одна постійна пристрасть, то і той м'яз, котрим вона назовні видає себе на обличчі частіше від інших, буде приходити в рух і напругу частіше і в порівнянні з іншими стане більшим і помітним для ока." Такий непропорційний ріст м'язів обличчя і надає йому той або інший вираз, котрий може стати домінуючим в міміці людини. Прикладом можуть послужити опущені кутики губ у песимістів. На думку фізіогномістів, всі риси характеру — мужність і підлість, людинолюбство і ненависть, скупість і щедрість—залишають на обличчі глибокі і постійні сліди. Не випадково Платон і Арістотель стверджували: в другій половині життя людина сама відповідає за красу свого обличчя.

Цікаві дані дає нам сучасна наука про розвиток психічних та інтелектульних функцій дорослої людини. Отже і сучасний фотомитець повинен добре вивчити ці характерні показники: 18-25 років — ріст рівня розвитку пам'яті, уваги й думки; 26-29 років—деякий спад рівня уваги; 30-33 років —знову високий ріст пам'яті, мислення і уваги; 34-40 років — спад, а слідом незначний ріст рівня розвитку пам'яті, мислення і уваги.

Багато вчених стверджує, що вершина розвитку інтелектуальних функцій базується між 18-20 роками. Якщо прийняти логічну здатність дев'ятнадцятилітньої людини за зразок, то в ЗО років вона буде рівна 96%, в 40 — 87%, в 50 - 80%, в 60 років - 75% від зразка.

Свої особливості має і розвиток сприйняття людини в залежності від віку. Сенсорний оптимум переходить в 25 років. Від 25 до 50 років наступає стабілізація сприйняття, а потім наступає повільний спад. Із цієї статистики випадають індивідууми, обдаровані творчим інтелектом, які навіть до пізньої старості зберігають особливості біоелектричної діяльності мозку, притаманні молоді. Аналізи, проведені А. Гіричом на основі біографічних даних ЗО тисяч вчених, винахідників, артистів, художників, письменників показали, що вік життя людей творчих професій постійно був значно довший, ніж середні статистичні дані. В середні віки королі Західної Європи жили в середньому 49,5 роки, а артисти, котрі вели життя напівжебраків, — 64 роки. В XIX столітті королі і князі жили 51,3 роки, а художники і скульптори — 62 роки.

ВІЗУЛЬНА  ПСИХОДІАГНОСТИКА (ч.2)

Фотохудожник повинен вивчити не тільки обличчя людини, а й будову тіла, оскільки вчені довели, що певній будові тіла відповідають різні моральні і психологічні особливості. Так народилися типології характеру, базовані на особливостях будови тіла.

Особливої уваги заслуговує сучасна типологія німецького психолога Е. Кречнера. Ним була розроблена типологія будови тіла. Це - астенічний, пікнічний і атлетичний типи.

Астенік - худий, високий на зріст, з блідим обличчям, вузькими плечима і плоскогрудий. Обличчя видовжене, ніс довгий і тонкий. Астенічні жінки низькорослі і мають нахил до передчасного старіння.

Пікнік - середнього, або малого зросту, з багатою товщевою тканиною, розпливчатим торсом, округлою головою на короткій шиї та широким обличчям. Має нахил до ожиріння.

Атлетик - має міцну будову тіла, добрі м'язи, високий або середній зріст, широкі плечі і вузькі бедра, випуклі черепні кістки.

У співвідношенні з основними типами будови тіла Е. Кречнер виділяє і три типи темпераменту: шизотимічний, циклотимічний та іксотимічний.

Шизотимік характеризується скритим характером, швидкою зміною емоцій, впертістю, не змінює своїх поглядів. Важко звикає до новизни, має нахил до абстрагування.

Циклотимік є повною протилежністю шизотиміка. Емоції коливаються між радістю і сумом, легко контактує з оточенням, реаліст в поглядах. При порушенні в психіці має нахил до маніакально-депресивного психозу.

Іксотимік — спокійний, малоемоційний, характеризується стриманістю рухів і міміки. Виділяються широтою мислення. Важко пристосовується до змін, дріб'язковий. При порушеній психіці має нахил до епілепсії.

Психологи виділяють крім типології будови тіла ще й трьохкомпонентну структуру людської поведінки, в якій проявляється психіка. Ця структура містить когнітивний (розумовий), аффектвний (емоційний), і практичний (сенсорний) компоненти. Людині властиві всі три компоненти, але один з них, як правило, домінує.

Поведінка залежить і від темпераменту. Які його зовнішні прояви?

В залежності від форми тіла людини І. Бурдон виділяє наступні типи темпераменту. Сангвінічний зустрічається найчастіше у тих, хто живе без особливих турбот і хвилювань. Таким людям характерне повне обличчя і повні губи, гарні без щілин зуби, русяве або каштанове волосся, очі майже у всіх блакитні. Бурдон стверджує, що з них рекрутуються військові, яким притаманна недалекість, але рішучість.

Меланхолійний темперамент частіше зустрічається у людей з блідим обличчям, часом жовтавого відтінку, з впалими щоками, тонкими губами, переважно темними очима з розумним і уважним поглядом, волосся також темне і не густе. Загальний характер обличчя вказує на поєднання розуму і туги. Меланхоліки - це переважно поети, письменники і вчені.

Холеричний темперамент позначається на обличчі різкістю і кутоватістю форм, живими очима, впевненим поглядом, волосся жорстке і темне. Переважно погляд самовпевнений і настирливий, іноді жорсткий. Людина такого темпераменту здатна однаковою мірою на жахливі вчинки або на найвищу жертовність. Таким темпераментом наділені переважно полководці і лідери нації.

Флегматичний темперамент характерний для людей з обличчям блідим, ніжним кольором очей, але без іскринки, губи надуті, особливо верхня, зуби іноді дуже рідкі (бійтесь таких людей!), волосся на голові рідке і гладке, риси обличчя ніби затерті і нічого не висловлюють окрім в'ялості та інфантильності. Такі особи бездіяльні та ліниві. Навіть легка правця втомлює їх, а мала перешкода лякає.

Психологи наголошують, що в житті рідко зустрічаються люди, яким притаманний якийсь один тип. Переважно вони взаємопроникають і тому виникає маса змішаних темпераментів. Тим не менше, сучасна фізіогномістика розробила морфологічну таблицю типів темпераментів, яка може бути використана у візуальній психодіагностиці. Для фотомитця - це зведена "таблиця Менделєєва", яка стає місточком у країну дешифрування людського обличчя.

Що притаманне сангвініку? Рівне перенісся, піднятий кінчик носа, відсутня складка верхньої повіки, обличчя вписується у п'ятикутник, низька верхня губа, вуха малі.

У холерика є веснянки, верхні зуби під кутом, очі ясні, малі, чоло високе, щоки впалі, малий череп, кошлаті брови, тонкі повіки, рівчаки біля губ.

Для флегматика характерні великий без горбинки ніс, коротке волосся, перенісся нижче зіниць, циліндричні зуби, великі вуха з трикутним кінчиком.

Серед характерних рис меланхоліка необхідно виділити: овальний череп, високе перенісся, римський профіль.

Фізіогноміка - це наука про зв'язок обличчя людини і ЇГ приналежність до певного типу. Фізігномічних систем багато. Найбільш відомі - це системи Таля, Порти, Ломброзо і Лафатера. Кожний із названих вчених займався вивченням не цілого обличчя, а тільки окремих частин мозку і їх взаємозв'язку зі здібностями людини. Таль розділяв мозок на декілька симетричних камер, що відповідають основним людським нахилам. Зміст самої системи полягає в переконанні, що за формою черепа можна судити про загальні здібності і моральні нахили людини.

Необхідно зазначити, що Бальзак вивчав систему Таля, названу френологією, майже три роки і, користуючись нею, створив біля трьох тисяч образів, які увійшли в скарбницю світової культури об'єднані під заголовком "Божественна комедія".

Італійський вчений Ламброзо присвятив свої досліди тільки вузькій галузі в області фізіогноміки - вивченню і описанню типу так званого "кримінального чоловіка".

У радянські часи френологію і теорію "кримінального типу"»піддавали жорсткій критиці. До речі, генетику і кібернетику також. Вони ніяк не знаходили виправдання цим теоріям в матеріалістичній ідеології марксизму-ленінізму. Простіше було їх оголосити "продажними дівками імперіалізму".

БІОГРАФІЯ ОБЛИЧЧЯ (ч.2)

Як фотопортретист приступає до вивчення обличчя людини, яку має знимкувати? Безумовно, окрім солідного теоретичного підґрунтя портретист керується життєвим досвідом у спілкуванні зі своїми моделями, які володіють різноманітними характерами та темпераментами.

Суттєву роль відіграє інтуїція портретиста і його реакція на чутливість, на біополе особи, яку він портретує. Досліди в галузі парапсихології малодоступні звичайній людині, але портретист, який протягом дня контактує з великою кількістю людей, відчуває, хто з них діє на психіку депресивно. Це - "вампіри", які поглинають, знищують біополе портретиста і він не в силі зосередитися, будувати композицію, виконувати навіть технічні процеси. Після сеансу портретування фотомитець втомлений, відчуває психічну спустошеність і йому необхідний відпочинок. На такі емоційно-психологічні явища звертали увагу відомі фотопортретисти минулого: М. Наппельбаум, А. Штернберг і Й. Бердичевський. Наппельб^м у своїй книжці "Від ремесла до мистецтва" радив портретувати в день не більше ніж 3-4 моделі. Найавторитетніший майстер психологічного портрету, він вивчав свої моделі всебічно, дискретно і глибоко... Оцінили його по-справжньому тільки після смерті (1956 р.).

Мені запам'яталися професійні поради цих трьох фотомитців, які я старався помножити на свої сорок років особистих пошуків фотографічної правди портретиста. Це - правда фізіогномічноі мови.

Фізіогномісти розділили обличчя на три частини: перша пролягає від початку волосся до початку носа, друга -від початку носа до його основи і третя від основи носа до кінця підборіддя. Так ділять обличчя художникиВважають, що нормальне обличчя в довжину повинно відповідати потроєній довжині носа, а ширина обличчя рівна довжині долоні від кінчика середнього пальця до початку долоні. Така пропорція обличчя свідчить про врівноваженість і духовну гармонію людини.

Фізіогномісти стверджують, що зморшки дають високу інформативність про пюдину. Доведено, що той, хто піднімає брови під час розмови і морщить чоло, відрізняється самозакоханістю, внутрішньою тривогою, словолюбством і не відзначається здоровим глуздом. Той, хто насуплює брови, має характер сварливий і недовірливий. Перпендикулярні морщини чола вказують на сильну волю і розумову напругу.

Брови. Якщо брови розташовані близько очей і лежать горизонтально від носа до вуха, це свідчить про рішучість і твердий характер. Брови, які далеко від очей, вузькі і мають рисунок дуги, говорять про характер слабкий і пасивний. Брови, які мають кутову форму у людей з вибуховим, неврівноваженим характером. Брови, які нависають над очима, говорять про людину мовчазну, честолюбну, зависну і ревниву. Зрослі на переніссі брови буваютьу меланхоліків, недовірливих і заздрісних людей.

Очі. Випуклі вказують на балакучість і тугодумство, відсутність здорового глузду і еротоманію. Запалі, з швидким поглядом, бувають у лукавих, а маленькі і примружені у брехливих людей. Очі не випуклі і не впалі свідчать про гармонію духовну і психічну. Часто кліпають очима люди, які багато читають, або скромні, соромливі.

Ніс. Прямий, прямокутний на кінці вказує на пасивну енергію, тверду, спокійну і систематичну волю. Орлиний ніс говорить про честолюбність і нарцисизм (самозакоханість). Великий, м'ясистий, широкий і сильно розширений на кінці ніс свідчить про лінивий, боягузливий характер і млявий розум. Ніс "качачий" на кінці говорить про характер прихований, підлий і підступний. Довгі носи гарної форми свідчать про чистоту роду і аристократизм генетичного коду.

Підборіддя. Маленьке і кругле свідчить про людину боягузливу і безвольну. Підборіддя висунуте і чотирикутне буває у людей вольових, енергійних, впертих і владолюбних. Плоске підборіддя у людей холодних, сухих і самозакоханих. Подвійне підборіддя властиве людям-епікурейцям, у яких інстинкт вище здорового глузду. Чоловіки з таким підборіддям полюбляють бахусові втіхи і, розуміється, жінок. Вони ексцентрики і скандалісти. На жаль, ця характеристика стосується і жінок з подвійним підборіддям. Обидві Катерини мали подібні підборіддя.

Всі ці дані не претендують на істину, але є результатом систематичного вивчення людини, узагальненням досвіду фізюгномістів минулого (Ледо, Лассаль, Бурдон) і письменників—знавців людської психіки (І. Франко, Ф. Достоєвський, 0. Бальзак, Ф. Кафка, Б. Пруст). За портретистом залишається право моментально аналізувати "вичитані" з обличчя дані і приймати оптимальне рішення: яку деталь підкреслити, яку акцентувати, що найбільш характерне для портретованого. Фотограф може використовувати ракурси, композиційні варіанти, освітлення, але й ставити свій діагноз відносно рівноваги позитивних і негативних рис у характері людини. Розуміється, справа ця суб'єктивна, але треба пам'ятати, що тільки великий Гойя міг собі дозволити безжалісно чесно портретувати королівську родину, де психологічні характеристики балансували на рубіконі гротеску, а то й карикатури. І це в часи іспанської інквізиції!

Самозакоханість можновладців загальновідома. Югославські портретисти знали, що Броз Тіто любить фотографуватися у профіль, Й. Сталіну мусять ретушувати сліди віспи, Дуче "знімати" тільки знизу, аби підборіддя було подібне на цезарівське. Брежнєва портретисти робили красивішим і мудрішим, Леніна ніхто не смів фотографувати з відкритим ротом чи усміхненим. У нього були дуже рідкі зуби, що свідчило про впертий і жорстокий характер.

Взагалі фотограф-фізіогноміст з роками не тільки дешифрує обличчя, але часто ставить і лікарський діагноз. Мішки під очима є не тільки проявом безсоння, але й хвороби нирок. Хвора печінка і базедова хвороба читається з випуклих очей. Гомосексуаліста легко впізнати з вічно заслинених губ. Німфоманка має водянисті, майже безколірні очі. Алкоголіки мають перекровлені очі і фіолетово-червоний ніс. Окрема проблема це плями на обличчі у психопатиків-епілептиків, які моментально з'являються при нервовому збудженні. Портретистам відоме "каїнове тавро' зрадливих і підлих людей.

Слід остерігатися не тільки явно виражених "вампірних" типажів, але й людей із сильно асиметричною будовою обличчя. Дефекти фізичні часто говорять про відхилення від норми психічної рівноваги. Кульгавість, горбатість, рідкі зуби, "косоокість", навіть лисина заставляють людину комплексувати, ставати агресивною, призводячи до мазохізму. Отже, як жартують письменники, Бог, створюючи людину, трохи напартачив. З іншого ж боку, жити серед ідеальних людей нецікаво, а філософи впевнені, що талановиті люди завжди трохи вар'яти. Фотохудожник, зорієнтований в питаннях фізіогномістики, має широке поле творчої діяльності в густому лісі пристрастей.

Позитивного Вам біополя, колеги! .

Роман БАРАН, член Спілки фотохудожників України 290015, Львів, а/с 5995 (0322) 34-35-69


РОМАН БАРАН, фотохудожник міжнародного класу, почесний член дев'яти національних фотомистецьких асоціацій, його доробок - 7 Гран Прі, 23 золоті медалі, серед них медалі ФІАП, медалі Н'єпса, Дагера. Мав 16 персональних і 5 групових виставок. Творець та організатор всесоюзних і республіканських виставок.

Писав я про цього талановитого, просто-таки невтомного в своїх творах і творчих експериментах митця, багато разів, бо знаю його, стежу за його твррчістю вже три десятиріччя. Не перестаю дивуватися і захоплюватися нею. Вражає його мистецька і творча ерудиція, добротне знання всесвітнього образотворчого мистецтва, кінематографа, скульптури. Все це було йому вкрай потрібним, щоб постійно дошукуватися в їхньому ряду мистецтва фотографії. Саме мистецтва, яке зупиняє мить нашого життя але в той момент, коли ця мить - підсумок прожитого, коли в цьому підсумку є свій сюжет, своя істина, своє продовження.

Володимир Яворівський, письменник, Київ

З нагоди 70-річчя Романа Барана, члена Спілки фотохудожників ■ України, відкрилася ця чергова персональна фотовиставка автора Почала вона свій шлях в грудні 1995 року у Львові. У лютому-березні 1996 її мали змогу побачити жителі та гості Коломиї - міста, де формувалося творче кредо автора, де він по-справжньому відчув світло, з допомогою якого творив і творить.

Після Коломиї виставка експонуватиметься ще в кількох містах
що пов'язані з творчим шляхом автора: Івано-Франківськ, Запоріжжя,
Донецьк...
                                                                                                            \

ROMAN BARAN is a photoartist of the world class, honourable member of nine photoartists' associations, his baggage consists of sever Grand Prix, twenty-three gold medals. Among them there are FIAP med­als, medals of Niepce, Daguerre. He had sixteen personal and fifteen group exhibitions. He used to be a creator and organizer of various exhibitions held on the All-Union and Republican levels.

About this talented and literally tire-| less in his works and creative experiments artist I have written quite a lot, since I do know him personally and have іbeen following his creative activities al-ready for three decades. I cannot help being fond of his genuine creativity and am actually his greatest admirer. Whatimpresses me in fact is his enormous \ creative erudition of an artist, profound knowledge in terms of universal fine » arts, cinematograph and sculpture. He jwas sharply in need for all this kind of stuff to constantly seek for the photo-■ graphic arts within it. The very arts which stops the instance of our life, but at that very moment when this instance is summing up the life that has already passed, when there exists a certain plot, a certain truth and a certain continuation in this summing up,

Volodymyr Yavorivsky, a writer, Kyiv

On the occasion of 70th anniversary of Roman Baran, a member of Photoartists' Union of Ukraine there opened this next personal photoexhibition of the author. It started its path in Decem­ber 1995 in the city of LvivIn February-March of 1996 the residents and guests of Kolomyia, the town where the credo of the author had been formed, had the brilliant opportunity to watch the exhibition in question. The town of Kolomyia, where the au­thor felt the light, with thehelp of which he was and is creating masterpieces.

After Kolomyia the exhibition is going to be moved to a couple of other cities and townsconnected with the author's creative path, namely to Ivano-Frankivsk, Zaporizhya, Donetsk...

ROMANE BARANE est un artiste photographe du niveau international, membre honoraire de 9 associations nationales d'art photographique. Il a Grands Prix, 23 médailles d'or, parmi lesquelles les médailles de FIAP, deNiepce, Daguerre. Il avait 16 expositions personnelles el expositions collectives. Il est créateur et organisateur des expositions républicaines et de l'union. Je parlais de ce maitre talentueux et inlassable dans ses oeuvres, ses experiences créatrices maintes fois, parce que je le connais, je suis au courant de sa creation pendant teante ans.

Je ne cesse pas de m'etonner et de me passionner pour elle. Son erudition artistique et créatrice, ses connaissance étendues de l'art plastique mondial, de la cinematographic, de la sculpture nous frappe. Tout cela lui était nécessaire pour chercher a découvrir la photographie dans cette série de l'art. L'art qui arrête un instant de notre vie, mais en moment quaud cet instant est le bilan de sa vie, et ce bilan a son sujet, sa vérité, sa continuation.

 

Volodymyr Yavonvskii écrivain, Kyiv

A l'occasion de 70-ieme l'anniversaire de Romane Barane, member de l'Union d artistes photographes de l'Ukraine cette exposition personnelle a ete ouverte au mois ddécembre de 1995 a Lviv. En fevrier-mars de 1996 les habitants et les hôtes de Kolomey avaient la possibilité de la visiter, justement dans la ville, ou se formait le credo de l'auteur, ou il a senti la lumière, a l'aide de laquelle il créait et crée. Apres Kolomeya cette exposition sera exposer dans quelques villes, liées avec une voie créatrice de l'auteure: Ivano-Frankivsk, Zaporijia, Donetsk...




  Ваш коментарий будет первым
Только зарегистрированные пользователи могут оставлять коментарии.
Пожалуйста зарегистрируйтесь или войдите в ваш аккаунт.